Від декларації до констатації

(30-річчю прийняття Декларації про державний суверенітет України присвячується)

Що є свобода? Добро в ній якеє?
Кажуть, неначе воно золотеє?
Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото,
Проти свободи воно лиш болото.
(De libertate)
Григорій Сковорода

16 липня 1990 року для більшості українців дата невиразна, в той час як цей день знаменує початок нової історичної епохи для України. Проголошенням державного суверенітету стартував завершальний етап державницького марафону до остаточного утвердження Незалежності. Подібні спроби теоретично окреслити бачення майбутньої самостійної держави здійснювали і за часів Центральної Ради – у чотирьох Універсалах, які, втім, не знайшли практичного втілення.


На перетині 80-х – 90-х рр. ХХ ст. склалася межова ситуація, у якій від свідомого вибору різнорідного загалу залежало постання нового геополітичного утворення на карті світу. Цей загал було відображено у безпрецедентно багатопартійному складі Верховної Ради, що одностайно конституційною більшістю схвалила прийняття Декларації про державний суверенітет України. Документ проголошував «верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах» та інші базові тези економічної, соціальної й зовнішньої політики. Ці положення видаються очевидними й загальними і не потребують виголошення для вже сформованих держав. Однак для України вони формулювалися вперше: відтепер вона «як суверенна національна держава розвивається в існуючих кордонах на основі здійснення українською нацією свого невід'ємного права на самовизначення». «Націю» у Конституції вже замінять на «український народ», що підкреслить і роз′яснить закладений у самовизначення нації не етнічний, а політичний сенс, коли не іманентні ознаки, а держава об’єднує людей. Це суто європейське бачення було відображено вже у Декларації. Рівноправними визнавалися культури, мови, національності. Окрім того, закріплювалися економічні гарантії й пункти про міжнародну співпрацю та зовнішню безпеку, відродження самостійної української дипломатії, збройні сили та систему держбезпеки – їм належить бути, і бути самостійними у своїй діяльності.

Можна багато й вільно говорити про позитивні й не дуже тенденції розвитку країни, але беззаперечним є те, що існування такого дискурсивного поля забезпечено проголошенням легітимності її існування як доконаного історичного факту далекого 1990-го, а значить, усіх подальших можливостей її життєвого вибору.


Сьогодні, 30-річчя по тому, можна констатувати реалізацію запрограмованого. А ще усвідомити, що «незалежність нам потрібна і для того, аби побачити себе» (Мераб Мамардашвілі) і «необхідно постійно наповнювати змістом саме поняття «Декларація про незалежність», «державний суверенітет». Це значить демонструвати здатність жити своїм життям, своїм розумом, своїми силами і задіяти весь арсенал та всі можливості, які є у держави» (Віктор Мусіяка).


Декларація про державний суверенітет України об′єднала таких різних Л. Кравчука, Л. Лук′яненка, В. Чорновола, О. Мороза для того, аби ми отримали чіткий вектор історичного руху, на якому буде і Акт проголошення незалежності 24 серпня 1991 року, і Конституція 1996 року, і всі подальші еволюційні та революційні зміни на шляху до справжньої свободи згідно з нашим вольовим рішенням, бо таке право записано 16 липня 1990 р.


Спочатку було слово

Вільні і незалежні держави неможливі без вільних,
самодостатніх громадян. Немає гарантій миру
у світі без миру внутрішнього,
злагоди між самими громадянами й державою.
Вацлав Гавел

img02





Закон Української РСР
"Про народне обговорення
важливих питань державного життя
Української РСР".
4 червня 1988 р.

ЦДАВО України. Ф. 1. Оп. 16. Спр. 4250. Арк. 15-23

Детальніше
img02

Постанова Президії Верховної Ради Української РСР
"Про рішення постійних комісій
Верховної Ради Української РСР
у питанні надання українській мові статусу державної
при забезпеченні
національно-російської двомовності,
функціонування і розвитку мов
національних меншостей,
що проживають на території Української РСР".
27 січня 1989 р.

ЦДАВО України. Ф. 1. Оп. 16. Спр. 4385. Арк. 44-45

Детальніше
img02



Спільне звернення Комісії
з питань патріотичного та інтернаціонального виховання
і міжнародних відносин та Комісії по освіті
і культурі Верховної Ради Української РСР
«Про звернення громадян,
що надійшли до Комісії Верховної Ради Української РСР
з питань патріотичного та інтернаціонального виховання
і міжнаціональних відносин».
Не пізніше 27 лютого 1989 р.

ЦДАВО України. Ф. 1. Оп. 16. Спр. 4385. Арк. 46-47

Детальніше
img02






Повідомлення Спілки письменників України
про проведення Установчого з'їзду
Народного Руху України за перебудову.
4 вересня 1989 р.

ЦДАВО України. Ф. 2. Оп. 15. Спр. 1652. Арк. 44

Детальніше
img02







Постанова Верховної Ради Української РСР
про порядок введення в дію
Закону Української РСР «Про мови в Українській РСР».
28 жовтня 1989 р.

ЦДАВО України. Ф. 1. Оп. 16. Спр. 4369. Арк. 116

Детальніше
img02



Постанова Верховної Ради Української РСР
«Про затвердження Постанови
Президії Верховної Ради УРСР
«Про утворення при Верховній Раді Української РСР
Комісії по сприянню у забезпеченні прав
і інтересів реабілітованих і створенні
пам'ятників жертвам репресій,
що мали місце в період 30-40-х
і початку 50-х років».
28 жовтня 1989 р.

ЦДАВО України. Ф. 1. Оп. 16. Спр. 4369. Арк. 131

Детальніше
img02






Постанова Верховної Ради Української РСР
Про обрання Комісії Верховної Ради УРСР з питань державного суверенітету,
міжреспубліканських і міжнаціональних відносин».
28 червня 1990 р.

ЦДАВО України. Ф. 1. Оп. 16. Спр. 4490. Арк. 58, 59

Детальніше
img02







Порядок денний засідання Президії
Верховної Ради Української РСР.
4 липня 1990 р.

ЦДАВО України. Ф. 1. Оп. 16. Спр. 4548. Арк. 1

Детальніше
img02







Постанова Верховної Ради України
«Про День проголошення незалежності України».
16 липня 1990 р.

ЦДАВО України. Ф. 1. Оп. 16. Спр. 4490. Арк. 107

Детальніше
img02







Декларація про державний суверенітет України.
16 липня 1990 р.

ЦДАВО України. Ф. 1. Оп. 16. Спр. 4490. Арк. 100-106

Детальніше
img02






Відозва Державного центру
Української Народної Республіки в екзилі
про Декларацію Верховної Ради УРСР
про державний суверенітет України.
Серпень 1990 р.

ЦДАВО України. Ф. 5235. Оп. 1. Спр. 1912. Арк. 143-144зв.

Детальніше
img02




Звернення Президента УНР в екзилі
М. Плав'юка до Президента США
Дж. Бушу з інформацією про прийняття
Верховною Радою УРСР Декларації
про державний суверенітет України
та проханням підтримати рух України
в напрямку незалежності.
5 вересня 1990 р.

ЦДАВО України. Ф. 5235. Оп. 1. Спр. 1912. Арк. 34

Детальніше
img02




Звернення Президії Харківської
міської Ради народних депутатів
до Верховної Ради УРСР про включення
до порядку денного
на другій сесії Верховної Ради України
питання “Про державну і національну символіку”.
30 жовтня 1990 р.

ЦДАВО України. Ф. 1. Оп. 22. Спр. 1596. Арк. 48

Детальніше
img02





Постанова Верховної Ради УРСР
«Про Концепцію нової Конституції України».
22 травня 1991 р.

ЦДАВО України. Ф. 1. Оп. 16, Спр. 4604, Арк. 153

Детальніше
img02






Постанова Верховної Ради УРСР
«Про проголошення незалежності України».
24 серпня 1991 р

ЦДАВО України. Ф. 1. Оп. 16. Спр. 4630. Арк. 1

Детальніше
img02






Акт проголошення незалежності України.
24 серпня 1991 р.

ЦДАВО України. Ф. 1. Оп. 16. Спр. 4630. Арк. 2

Детальніше
img02







Постанова Верховної Ради України
«Про підняття над будинком
Верховної Ради України синьо-жовтого прапора».
4 вересня 1991 р.

ЦДАВО України Ф. 1, Оп. 16. Спр. 4633. Арк. 11

Детальніше

…і слово було Свобода

Існування нації – це щоденний плебісцит,
подібно до того, як існування
індивідуума –вічне утвердження життя.
Эрнест Ренан

Щоденне державотворення відображено й збережено у сховищах ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного. Все, що передувало й зумовило потребу постання нової держави та вилилось зрештою у колективній згоді її декларувати, зафіксовано на плівці і свідчить про наше право бути.